Чому акценти робилися на проблеми автокефалії
Що до теми націй і національного. На думку європейських експертів, найбільш "хворою" з найій в Європі є українськи. Найважче їй вдається питання цілності, питання єдності, питання ідентичності, питання внутрішньої інтеграції!
Щоб ми один до одного могли сказать: "Украінець єдин, ми брати, ми сестри, у нас одна мова, одна пам'ять, одна культура і одна церква!". А на справді ми цього не можем сказать. І не тому, що ми недолугі, і не тому, що ми не розумієм як твориться нація. А від того, що за останні 300 років у нас не було щастя жити в своїй країні!
У нас була польська країна, у нас була російська країна у нас була чеська, у нас була угорська, була румунська. Була яка завгодно - тількі не українська! І тому ви можете брати кіпи карт Європи із XVII сторіччя - ви Україну не найдете!
І тому 300 років бездеожавності привели до того, що зараз на порядку денному в Україні три самих вожчих запитання:
І тому у 2004-2005-му році ми ставили одне завдання. Доки не вирішене буде національне питання в нас нічого не вдасця: ні економічно, ні соціально - нічого.
Це не мої слова. Це Дієго Гарсія колись сказав звертаючись до італійського народу, який ліниво так йшов до своєї державності. Він їх попереджав: "Якщо в вас не буде своєї держави - ви будете військо без знамена! Італійці, якщо вас не буде своєї держави - ваш голос в світі ніхто не почує, Італійці, якщо в вас не буде саоєї держави - ви будете байстрюками світу! І останне. Якщо ви не вірішете національного питання - ніколи не беріться за економічні чи соціальні перетворення - вони вам недадуться!"
Дугими словами. Станьте сімєю, станьте братом один до одного. Сформуйте національний діалог. Зробіть той ідеологемний конспект по якому ви у нацвональному питанні будете жить найбижчи. тм, 10 чи 20 років.
Іншими словами. Якщо ми хочемо принести в Україну єдність, цільність - на порядок денний ми повинні помтавить національне питання!
Так, на цому ви акцентували питання ще у період президенмтва. Питання автокефалії ставилося після ухвалення акту незалежності. Я пригадую, що Микола Жулинський тоді як віце-прем'єр з гуманітарних питань за дорученням Леоніда Макаровича Кравчука Відвідував Вселеньского патріарха і ставив це пттання. Але поо це, як кажуть, і розмови складно було розпочинати. Ви у часи свого президенства навели контакти із Вселенським патріархом Варфоломієм, і на впше запрошення він побував у Києві!
Вперше за 300 років! Вселенський патріарх відвідав Київ!
Вперше за 300 років! Ось ви тоді, звісно, вели розмову про те і історію опускалися, далеку, як Москва безпардонно вкрала нашу митрополію! І як вона майже півтора століння (141 рік) ходила самопроголошеною патріархією, московською.
Яке тоді ствлення Вселенського патріарха було на проблему повернення нашої митрополії, київської?
Яб сказав, що тоді церковна геополітика була дещо іншою. Іншою в тому, що, з одної сторони між Вселенським патріархом і Олексієм II не було церковного спілкування. І це була реакції московської церкви на надання автокефалії естонській церкві у 2000 році! І тому у них ніяких відносин не було. Звісно це не влаштовувало Вселенського патріарха. Тому що, і це вже друга особливість, він готувався до проведення православного собору. Церковної наради, яка формує порядок денний Вселеського православного собору, і, власне, проведення самого правомлавного собору.
Але, наша лінія була така. Якщо ми розпочинаемо переговори, офіційні, із Вселенським патріархом що до надання автокефалії - задача номер один вийти в прцесс. Зрозуміло, що це не одноходовка, зрозуміло що це декілька послідовних кроків, при чому, взаємних послідовних кроків. Але нам треба було ввійти в процесс цей, це перше. А саме головне. Найти юридичну доказову базу лігітимності цого процессу. Це, я б сказав би, альфа цого процессу.
Наші перемовини, ще до його візиту, закінчились тим, що він, Вселенський патріарх, мені десь, можливо це був березень, можливо це був квітень 2008 року, надсилає лист, базовий для всіх іншіх контактів. Що Константинопольський патріарх дивится на українську територію у статусі 1686 року! Другими словами, час, коли українська митрополія була складовою частиною Константинополської патріархії! І сьогодня Константинопольський патріарх дивиться на нашу територію як на невідємну і складову частиною Константинопольської патріархії! Тому апеляція до свого патріарха є абсолютно законною і логічною. Тобто, ми повертаємся на 400 років назад у час, коли ми були у тих формальних церковних зносинах. Це перше.
Друге. Я зробив декілька візитів, і сутьтю наших домовленностей було: розпоченаєм переговорний процес. Вселенський патріар через Фороса, постійного члена Синоду, призначив як сторону від свого імені. І ми почали з нашими церквами Автокефвлною і Київським Патріархатом, підготовляти цей візит.
Ви знаєте, багато було зроблено щоб цей візит відбувся. Підготовлені церковні петиції і з Української церкви і Автокефальної церкви. І коли ми почали тяжкі переговори... я пам'ятаю, там на вулиці стояло 150-200 телекамер, ми вже тригодинну зустріч проаодим із Вселенським патріархом, на предмет того щоб увійти в фазу по проведенню Синоду по Українському питанню... Це важка була розмова, і ми тоді домовилися що ми робим двосторонню комісію Вселенського патріарха і нашіх двох церков, яка виробляє пошаговий план дій.
Вікторе Андрійовичу, ви тоді розуміли що будувати державу треба із громадою, яка вірить у ту будову, яка хоче збудувати цей храм, образно скажу, української держави. Тобто із тими будівничими, які знають що їм потрібно. І тому ви на цому акцентували. Але на певеликий жаль того не вдалося зробити, пішли всякі спекуляції. І я розумію, що для того щоб якась проблема визріла і вона знайшла відгук у великої частини суспільства, зокрема української, потрібен певен час, і певна робота, і певні обставини. І я переконаний зараз що велика біда, яка налетіла зараз на Україну з боку Московії - це війна Росйсько-Українська, вона в дну мить заставила велику частину українського суспільства мислити і парафіян російської православної церкви. Коли Кирил і вся його рать єпископська і попівська в Україні благословляє криваву війну Путіна проти України - люди почали задумуваться: "А шо ж це за церква?". І ось я знаю, що Ви величезний вклад зробили тоді, в попередні роки. І так сталося що Ви і на завершальний єтап вийшли так, що президент Петро Олексійович Порошенко просив Вас долучитися до успішного завершення. Бо, ясна річ, він не має можливості приділяти тому так багато уваги, знаючи що Ви володієте цією темою, досконало. Я знаю, що Ви обїздили православні парафії. Яка ситуація? Це 15 патриархатів. Що Ви там відчули? І хто, такби мовити, десь під впливом Росії відходить від цього процессу, а дехто буде і протидіяти.
Нам треба розуміти, що під впливом московської церкви, і далеко не тільки духовним вплмвом, а і прупційним, знаходиться не одна парафія світу православного.
12:49Джерело:
https://youtu.be/s3o0ehOvxxc